Більшість помилок, які впливають на результат лабораторного дослідження, виникають задовго до того, як зразок потрапляє в аналізатор. Преаналітичний етап — від призначення дослідження до моменту, коли зразок готовий до аналізу, — вважається найбільш вразливою ланкою всього лабораторного процесу. Розберемо основні ризики цього етапу та практичні кроки для їх зниження.
Що входить у преаналітичний етап
Це весь ланцюг дій до безпосереднього аналізу: призначення дослідження, підготовка пацієнта, взяття біоматеріалу, маркування, зберігання та транспортування зразка до лабораторії. Кожна ланка цього ланцюга — потенційне джерело помилки, і що довший шлях зразка, то більше точок, де може щось піти не так.
Основні джерела ризику
- Неправильна підготовка пацієнта. Недотримання вимог щодо часу забору (наприклад, натще), фізичного навантаження чи прийому препаратів перед дослідженням може суттєво спотворити результат.
- Помилки маркування зразків. Переплутані або нечітко підписані пробірки — одна з найнебезпечніших помилок, оскільки результат може бути віднесений до неправильного пацієнта.
- Порушення порядку взяття матеріалу. Використання пробірок у неправильній послідовності або недотримання співвідношення крові й антикоагулянту впливає на якість зразка.
- Неналежні умови зберігання й транспортування. Температурний режим, час до доставки в лабораторію та спосіб транспортування можуть змінити властивості біоматеріалу ще до аналізу.
- Гемоліз та інші преаналітичні артефакти. Часто виникають через технічні порушення під час самого взяття зразка — неправильну техніку, тонку голку при швидкому заборі або тривалий джгут.
Чому цей етап складно контролювати
На відміну від аналітичного етапу, який відбувається безпосередньо в лабораторії під контролем лаборанта, преаналітичний етап часто розподілений між кількома підрозділами й людьми — медсестрою в кабінеті, кур’єром, реєстратором. Це ускладнює єдиний контроль і робить чіткий СОП особливо важливим саме для цієї стадії.
Практичні кроки для зниження ризиків
- Стандартизувати інструкції для пацієнта — письмові та усні вказівки щодо підготовки до конкретного виду дослідження.
- Чітко прописати порядок маркування зразків безпосередньо в присутності пацієнта, а не після взяття матеріалу.
- Визначити допустимий час і умови транспортування для кожного типу зразка окремо, з урахуванням відстані до лабораторії.
- Впровадити подвійну перевірку ідентифікаційних даних пацієнта на етапі взяття матеріалу та при прийомі зразка в лабораторії.
- Регулярно навчати персонал, який бере участь у преаналітичному етапі, — не лише лаборантів, а й медсестер і кур’єрів.
Роль СОП у зниженні преаналітичних помилок
Окремий СОП для преаналітичного етапу — з чіткими інструкціями для кожного типу дослідження — дозволяє звести до мінімуму варіативність дій різних співробітників. Важливо, щоб документ охоплював увесь ланцюг, а не лише те, що відбувається безпосередньо в лабораторії, оскільки більшість ризиків виникає саме до прибуття зразка туди.
Висновок
Преаналітичний етап визначає якість лабораторного результату більшою мірою, ніж аналітична стадія. Системний підхід — стандартизовані інструкції, чітке маркування, контрольовані умови транспортування та регулярне навчання персоналу — дозволяє суттєво знизити кількість помилок, які інакше довелося б виявляти вже на етапі інтерпретації результату.
СОП експерт допомагає розробити або переглянути СОП преаналітичного етапу з урахуванням реального маршруту зразків у вашому закладі.
Потрібен такий СОП для вашого закладу?
Розробляємо під ваші процеси, приміщення й ролі персоналу: СОП з відбору та транспортування біоматеріалу →






