Преаналітичний етап у лабораторії: ключові ризики та їх профілактика

хв читання

Як зменшити кількість помилок і підвищити якість лабораторних досліджень.

Більшість помилок, які впливають на результат лабораторного дослідження, виникають задовго до того, як зразок потрапляє в аналізатор. Преаналітичний етап — від призначення дослідження до моменту, коли зразок готовий до аналізу, — вважається найбільш вразливою ланкою всього лабораторного процесу. Розберемо основні ризики цього етапу та практичні кроки для їх зниження.

Що входить у преаналітичний етап

Це весь ланцюг дій до безпосереднього аналізу: призначення дослідження, підготовка пацієнта, взяття біоматеріалу, маркування, зберігання та транспортування зразка до лабораторії. Кожна ланка цього ланцюга — потенційне джерело помилки, і що довший шлях зразка, то більше точок, де може щось піти не так.

Основні джерела ризику

  • Неправильна підготовка пацієнта. Недотримання вимог щодо часу забору (наприклад, натще), фізичного навантаження чи прийому препаратів перед дослідженням може суттєво спотворити результат.
  • Помилки маркування зразків. Переплутані або нечітко підписані пробірки — одна з найнебезпечніших помилок, оскільки результат може бути віднесений до неправильного пацієнта.
  • Порушення порядку взяття матеріалу. Використання пробірок у неправильній послідовності або недотримання співвідношення крові й антикоагулянту впливає на якість зразка.
  • Неналежні умови зберігання й транспортування. Температурний режим, час до доставки в лабораторію та спосіб транспортування можуть змінити властивості біоматеріалу ще до аналізу.
  • Гемоліз та інші преаналітичні артефакти. Часто виникають через технічні порушення під час самого взяття зразка — неправильну техніку, тонку голку при швидкому заборі або тривалий джгут.

Чому цей етап складно контролювати

На відміну від аналітичного етапу, який відбувається безпосередньо в лабораторії під контролем лаборанта, преаналітичний етап часто розподілений між кількома підрозділами й людьми — медсестрою в кабінеті, кур’єром, реєстратором. Це ускладнює єдиний контроль і робить чіткий СОП особливо важливим саме для цієї стадії.

Практичні кроки для зниження ризиків

  1. Стандартизувати інструкції для пацієнта — письмові та усні вказівки щодо підготовки до конкретного виду дослідження.
  2. Чітко прописати порядок маркування зразків безпосередньо в присутності пацієнта, а не після взяття матеріалу.
  3. Визначити допустимий час і умови транспортування для кожного типу зразка окремо, з урахуванням відстані до лабораторії.
  4. Впровадити подвійну перевірку ідентифікаційних даних пацієнта на етапі взяття матеріалу та при прийомі зразка в лабораторії.
  5. Регулярно навчати персонал, який бере участь у преаналітичному етапі, — не лише лаборантів, а й медсестер і кур’єрів.

Роль СОП у зниженні преаналітичних помилок

Окремий СОП для преаналітичного етапу — з чіткими інструкціями для кожного типу дослідження — дозволяє звести до мінімуму варіативність дій різних співробітників. Важливо, щоб документ охоплював увесь ланцюг, а не лише те, що відбувається безпосередньо в лабораторії, оскільки більшість ризиків виникає саме до прибуття зразка туди.

Висновок

Преаналітичний етап визначає якість лабораторного результату більшою мірою, ніж аналітична стадія. Системний підхід — стандартизовані інструкції, чітке маркування, контрольовані умови транспортування та регулярне навчання персоналу — дозволяє суттєво знизити кількість помилок, які інакше довелося б виявляти вже на етапі інтерпретації результату.

СОП експерт допомагає розробити або переглянути СОП преаналітичного етапу з урахуванням реального маршруту зразків у вашому закладі.

Прочитали матеріал? Поділіться з іншими:

Потрібна допомога з організацією клінінгу?

Допоможемо оцінити процеси вашого закладу, підготувати СОП, чек-листи та документацію для щоденної роботи персоналу.

Отримати консультацію →